Менопауза як психічна зміна: д-р Маргарита Тарейн про тіло, жіночність і новий етап життя
Менопауза — це не просто біологічна зміна. Вона впливає на те, як жінка переживає своє тіло, вік, сексуальність, стосунки та власну ідентичність. Д-р Маргарита Тарейн розглядає цей період поза стереотипами про «емоційну нестабільність» — як значущий психічний перехід, який може бути пов’язаний із втратою і тривогою, але й здатний мобілізувати новий творчий і життєвий потенціал.
Д-р Маргарита Тарейн — доктор клінічної психології в галузі аналітичної психосоматики онкологічних захворювань і частина команди Інституту медичної психології, психоонкології та психосоматики. Навчається психотерапії, психоаналізу та аналітичній психосоматиці в Болгарії та Парижі. Працює й викладає у сфері психотерапії та аналітичної психосоматики при онкологічних, автоімунних та інших захворюваннях.
Інтерв’ю було вперше опубліковане в журналі EVA у зв’язку з участю д-ра Тарейн у дискусійній панелі Meno Positivity, присвяченій різним етапам, через які проходять жінки під час перименопаузи та постменопаузи.
Д-ре Тарейн, чи існують рамки, які накладає суспільство і в яких доводиться жити жінкам у менопаузі?
У сучасному суспільстві рамки середнього віку значно гнучкіші. Тепер ми бачимо дедалі більше зрілих жінок, чий вік важко вгадати, які живуть дуже повноцінно й активно, ні в чому не поступаючись молодим жінкам, та й чоловікам! Припускаю, що значення має і поступ медицини — можливості продовження життя, підтримання його доброї якості й, відповідно, омолодження. І жінки, на щастя, починають цим користуватися, як і зміною в культурі.
Чи правда, що під час менопаузи може змінитися абсолютно все: соціальна роль, статус, кар’єра, коло спілкування?
Якщо ви маєте на увазі зміну в негативному сенсі, то я сказала б — лише якщо жінка це допустить. Якщо з якоїсь причини вона дозволить менопаузі стати підставою вийти з життя, то, можливо, так, тоді це може статися.
Людина створює дуже велику частину своєї реальності тим, як вона її сприймає і як на неї реагує. Важливо не лише те, що з нами відбувається, а й те, як ми це тлумачимо і як на це відповідаємо. Це вибір кожної людини, який цілком у її руках.
Чи можна уникнути змін у жіночій психіці?
Гадаю, що переконання, ніби менопауза неминуче пов’язана з негативними емоційними наслідками, є перебільшеним і певною мірою ризикованим, як і будь-який упереджений погляд.
Так, глибоко в собі жінка неминуче позначена цим моментом. Як початок менструації позначає юну дівчину, так її кінець — зрілу жінку. Образ себе змінюється.
Проблема в тому, що менопауза символізує старіння, минущість. Хоча менопауза і старіння — не одне й те саме. Адже тіло завжди є також психічним тілом і ніколи — лише біологічним.
Але людська психіка працює із символами та значеннями. Менопауза є формою втрати і пов’язана з фантазіями та уявленнями про цей період життя, сформованими соціальним контекстом і прикладом інших жінок.
З її настанням у своїй свідомості жінка просувається на одне покоління вперед. Це змінює те, як вона думає про себе, сприймає своє тіло і свою жіночу роль.
Менопауза як знак переходу до іншого етапу життя веде також до підбиття підсумків. У цьому сенсі вона є серйозним психічним струсом, який, однак, може запустити дуже креативний потенціал через мобілізацію імпульсів життя у відповідь на натяк про старіння й минущість.
«Тіло завжди є також психічним тілом і ніколи — лише біологічним.»
Жінки в менопаузі розповідають, що часто забувають слова і пам’ять їх підводить. Коли це має викликати тривогу або посилити нашу увагу?
Нерідко серйозні на перший погляд когнітивні порушення можуть бути спричинені напруженням, перевтомою, пригніченістю та іншими причинами суто психічного порядку.
Картина станів, які можуть бути приводом для тривоги, значно комплексніша, із залученням й інших здатностей та прогресивним поглибленням скарг.
У цих випадках порушення пам’яті не піддаються впливу зняття емоційного напруження, зміни повсякдення й настрою, відпочинку тощо. Тоді необхідно провести неврологічні та нейропсихологічні дослідження.
Один зі страхів жінки — що вона не відчуватиме задоволення від інтимного життя. Чи виправданий цей страх і як говорити про це з партнером?
Будь-який страх, хоч би яким обґрунтованим він видавався, завжди містить у собі певний уявний елемент.
Сексуальність і задоволення від неї, хоча й пов’язані з біологічним, насправді є передусім психічними феноменами. Вони залежать від емоційного зв’язку, близькості, глибини поєднання і комунікації в парі, іншими словами, вони стосуються значно більше бажання, ніж гормонів.
У цьому сенсі важлива і якість сексуальності в парі до настання менопаузи. Ставлення до інтимного життя пов’язане також з образом тіла і самооцінкою, які можуть похитнутися з настанням менопаузи.
Це може призвести до відчуття чужості власного тіла або неадекватності щодо партнера і до відсторонення від сексуальності. Тому в цей момент жінка потребує знайти заспокоєння й опору для впевненості у власній привабливості в погляді свого партнера.
Ризик у тому, що вона замкнеться у своїх побоюваннях і віддалиться від нього, у такий спосіб перешкоджаючи йому їй допомогти.
Ділитися, відкрито, спонтанно й автентично поєднуватися з партнером — це підвищує близькість і рухає емоційне життя в парі. А вона є спільним творінням двох людей, яке має потенціал змінювати, розвивати й виправляти.
Як каже один із великих психоаналітиків: «Пара і любов не існують. Вони створюються».
Як мають поводитися рідні та партнер, коли жінка важко переносить період менопаузи?
Виявляти толерантність, терпіння і розуміння того, що вони мають справу з чимось, чого не розуміють.
У складні моменти вміти відкривати простір для розмови, близькості й підтримки, не вдаючи, ніби їм зрозуміло, що відбувається, а намагаючись справді збагнути, чого потребує жінка поруч із ними.
А також слугувати добрим, коригувальним дзеркалом для неприємних відчуттів, сумнівів щодо себе і пов’язаної з ними незадоволеності — дзеркалом, у якому жінка могла б упізнавати себе як себе, повноцінну й любиму.
Чи існують техніки самодопомоги для полегшення психологічних симптомів під час менопаузи?
Багатьом жінкам важко дійти до психолога. Найкраща техніка, на мою думку, — це чесне й доброзичливе до себе осмислення своїх почуттів і станів.
Я завжди була стримана щодо технік, по-перше, тому що те, що допомагає одній людині, може бути цілком непридатним для іншої, а найголовніше — тому що за техніками може ховатися спроба зам’яти речі.
Якщо жінка відчуває роздратування, наприклад, то для нього є причина — є щось, що потребує усвідомлення і, ймовірно, зміни. Використовувати техніку, щоб розсіювати неприємне почуття, яке часто з’являється, означає знехтувати правдою про себе, яка нам щось говорить.
Очікуючи, що фізіологічні зміни під час менопаузи мають сильний вплив на емоційний стан жінки, ми ризикуємо вказати хибну причину негативних почуттів, які можуть мати зовсім інші джерела.
Хоч і підвладні певним фізіологічним змінам, емоційні реакції людини ніколи не бувають випадковими, безпричинними й безладними.
Спробувати зрозуміти, що стоїть за нашим переживанням і чого ми потребуємо, коли почуваємося недобре, — гадаю, це найкращий спосіб зрозуміти і те, як собі допомогти.
Чи є спосіб уникнути або тримати під контролем прояви емоційної та психічної нестабільності в цей період?
Так — жінці не втрачати інтересу до себе.
Емоційний заряд, накопичений навколо психічного переживання зміни від настання менопаузи, який, імовірно, стоїть за загостреною чутливістю жінки, може бути спрямований у різні творчі напрями, як-от цілеспрямована турбота про здоров’я, красу, елегантність, саморозвиток тощо.
Здоров’я не є сталим і не є бездоганним станом, що визначається тим чи іншим чинником. Це форма збереження психічної й тілесної рівноваги та комфорту.
За більшої відповідальності до себе це може бути чітко визначеною метою для жінки.
Чи є різниця в тому, як говорять про менопаузу? Кілька років тому ми вимовляли слово «менструація» тихенько, ніби це щось соромне. Потім те саме спостерігалося і зі словом «менопауза». Як сьогодні?
Ось, Vichy говорить про менопаузу! Навіть той факт, що ми з вами її обговорюємо, теж показує, що вже є більше свободи. Інша річ, чи є свобода в говорінні також свободою в мисленні.
Якщо раніше менопауза була делікатною для відкритого обговорення темою, як щось пов’язане з інтимністю, відповідно сексуальністю жінки, то сьогодні вона радше може викликати збентеження через її аналогію зі старінням і присмерком активного життя.
«Якщо раніше соромною була сексуальність, то соромним сьогодні є з якоїсь причини не бути „у формі“.»
Менопауза в офісі — як працюючій жінці зберегти самоповагу, не пригнічуючи себе і не боячись «дискримінації»?
Гадаю, що говорити про справжню дискримінацію щодо менопаузи безпідставно. Менопауза є ймовірною, вона не є видимою чи відкрито заявленою.
Коли ми бачимо жінку, ми не думаємо, чи вона в менопаузі, чи ні. Ми ставимося до того, що йде від неї до нас, до того, чим вона є і що показує.
Людська істота і відчуття її — складна цілість, яку не можна звести до окремих характеристик. Щонайменше — до наявності чи відсутності менструального циклу!
Якщо ж жінка почне сприймати менопаузу як неприємну свою характеристику, з якою вона себе ототожнює, це може призвести до, так би мовити, самостигматизації, яка вторинно позначиться на ставленні оточення.
Але за нормальних умов я не могла б уявити стигматизацію саму по собі з цього приводу. Якщо жінка має подібне відчуття, гадаю, добре було б їй подумати, чи не є воно просто відображенням її власних почуттів.
Інтерв’ю було вперше опубліковане в журналі EVA.